ДЕЗАВУЮВАННЯ

дезавуюва́ння (від франц. desavouer – зрікатися, відмовлятися) 1. Заява про свою незгоду з діями довіреної особи або про те, що дана особа не має повноважень діяти від імені того, хто про це заявляє. 2. В міжнародному праві спростування главою держави або уряду дій дипломатичного представника у зв’язку з перевищенням ним своїх повноважень.

Смотреть больше слов в «Словнику іншомовних слів Мельничука»

ДЕЗАКТИВАЦІЯ →← ДЕЗАБІЛЬЄ

Смотреть что такое ДЕЗАВУЮВАННЯ в других словарях:

ДЕЗАВУЮВАННЯ

-я, с. 1) Заява про свою незгоду з діями довіреної особи або про те, що дана особа не має повноважень діяти від імені того, хто про це заявляє. 2) У м... смотреть

ДЕЗАВУЮВАННЯ

-я, с. 1》 Заява про свою незгоду з діями довіреної особи або про те, що дана особа не має повноважень діяти від імені того, хто про це заявляє.2》 У м... смотреть

ДЕЗАВУЮВАННЯ

дезавуювання; с. (фр., зрікатися, відмовлятися) 1. Заява з вираженням незгоди з діями довіреної особи чи позбавлення її цього права. 2. Спростування главою держави або уряду дій дипломатичного представника у зв'язку з перевищенням ним своїх повноважень.... смотреть

ДЕЗАВУЮВАННЯ

рос. дезавуирование (від фр. desavouer — відмовлятися, висловлювати несхвалення) — заява довірителя про його незгоду з дією довіреної особи чи про те, що дана особа не уповноважена діяти від імені довірителя.... смотреть

ДЕЗАВУЮВАННЯ

імен. сер. родудипл., юр.дезавуирование

ДЕЗАВУЮВАННЯ

[dezawujuwanńa]с.dezawuowanie

ДЕЗАВУЮВАННЯ

юр.disavowal, repudiation

ДЕЗАВУЮВАННЯ

дезавуюва́ння іменник середнього роду

T: 102