ДЕБІЛ

дебі́л (від лат. debilis – немічний, кволий) той, хто страждає вродженою психічною неповноцінністю, розумовою відсталістю; недоумкуватий.

Смотреть больше слов в «Словнику іншомовних слів Мельничука»

ДЕБІЛЬНІСТЬ →← ДЕАЕРАЦІЯ

Смотреть что такое ДЕБІЛ в других словарях:

ДЕБІЛ

-у, ч. Той, хто має уроджену психічну ваду, розумову відсталість у легкій формі; недоумкуватий.

ДЕБІЛ

імен. чол. роду, жив.бухг.дебил

ДЕБІЛ

дебіл; ч. (лат., немічний, кволий) людина із вродженою психічною неповноцінністю, розумовою відсталістю; недоумок.

ДЕБІЛ

-у, ч. Той, хто має уроджену психічну ваду, розумову відсталість у легкій формі; недоумкуватий.

ДЕБІЛ

дебі́л іменник чоловічого роду, істота

ДЕБІЛ

subnormal person, subnormal

T: 62 D: 3