ІНДИКАТИВ

індикати́в [лат. (modus) indicativus] дійсний спосіб дієслова.

Смотреть больше слов в «Словнику іншомовних слів Мельничука»

ІНДИКАТОР →← ІНДИКАН

Смотреть что такое ІНДИКАТИВ в других словарях:

ІНДИКАТИВ

ІНДИКАТИВ, а, ч., грам. Те саме, що Дійсний спосіб (див. дійсний). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 685.... смотреть

ІНДИКАТИВ

[indykatyw]ч.indykatyw

ІНДИКАТИВ

імен. чол. родуиндикатив

ІНДИКАТИВ

(грамат.) дійсний спосіб

ІНДИКАТИВ

індикатив; ч. (лат.) лінгв. дійсний спосіб дієслова.

ІНДИКАТИВ

індикати́в іменник чоловічого роду

ІНДИКАТИВ

індикатив, -а

T: 205