Смотреть больше слов в «Словнику іншомовних слів Мельничука»
імен. чол. роду, жив.політ. іст.найвищий титул монарха, а також особа, що має цей титулимператор
імпера́тор[імпеиратор]-ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў
екс-імператор; ч. (лат., володар) титул глави держави в деяких монархічних країнах. Вищий ранг порівняно з королем, царем. У Стародавньому Римі - почесний титул полководця.... смотреть
-а, ч. Найвищий титул монарха, а також особа, що має цей титул.
У стародавньому Римі титул, який надавали головнокомандувачу після переможної війни; в період імперії один із титулів правителя Риму.
[imperator]ч.cesarz
【阳】1) 皇帝2) 史 (古罗马的) 统帅
рос. император (від латин. imperator — володар) — титул глави держави у деяких монархічних країнах. Вищий ранг порівняно з королем, царем.
у стародавньому Римі титул, який надавали головнокомандувачу після переможної війни; в період імперії один із титулів правителя Риму.
-а, ч. Найвищий титул монарха, а також особа, що має цей титул.
{імпеира́тор} -ра, м. (на) -рові/-рі, мн. -рие, -ріў.
Імпера́тор, -ра; -тори, -рів
імпера́тор іменник чоловічого роду, істота
Imperator, kejsare
Imperator, keiser
Imperator, kejser
Emperor
імператор, -а
იმპერატორი
император
emperor