ІМПЕРАТОР

імпера́тор (від лат. imperator – володар) титул глави держави в деяких монархічних країнах. Вищий ранг порівняно з королем, царем. У Стародавньому Римі – почесний титул полководця.

Смотреть больше слов в «Словнику іншомовних слів Мельничука»

ІМПЕРСОНАЛЬНИЙ →← ІМПЕРАТИВНИЙ

Смотреть что такое ІМПЕРАТОР в других словарях:

ІМПЕРАТОР

імен. чол. роду, жив.політ. іст.найвищий титул монарха, а також особа, що має цей титулимператор

ІМПЕРАТОР

імпера́тор[імпеиратор]-ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў

ІМПЕРАТОР

екс-імператор; ч. (лат., володар) титул глави держави в деяких монархічних країнах. Вищий ранг порівняно з королем, царем. У Стародавньому Римі - почесний титул полководця.... смотреть

ІМПЕРАТОР

-а, ч. Найвищий титул монарха, а також особа, що має цей титул.

ІМПЕРАТОР

У стародавньому Римі титул, який надавали головнокомандувачу після переможної війни; в період імперії один із титулів правителя Риму.

ІМПЕРАТОР

[imperator]ч.cesarz

ІМПЕРАТОР

【阳】1) 皇帝2) 史 (古罗马的) 统帅

ІМПЕРАТОР

рос. император (від латин. imperator — володар) — титул глави держави у деяких монархічних країнах. Вищий ранг порівняно з королем, царем.

ІМПЕРАТОР

у стародавньому Римі титул, який надавали головнокомандувачу після переможної війни; в період імперії один із титулів правителя Риму.

ІМПЕРАТОР

-а, ч. Найвищий титул монарха, а також особа, що має цей титул.

ІМПЕРАТОР

{імпеира́тор} -ра, м. (на) -рові/-рі, мн. -рие, -ріў.

ІМПЕРАТОР

Імпера́тор, -ра; -тори, -рів

ІМПЕРАТОР

імпера́тор іменник чоловічого роду, істота

ІМПЕРАТОР

Imperator, kejsare

ІМПЕРАТОР

Imperator, keiser

ІМПЕРАТОР

Imperator, kejser

ІМПЕРАТОР

імператор, -а

ІМПЕРАТОР

იმპერატორი

ІМПЕРАТОР

император

T: 74