Смотреть больше слов в «Словнику іншомовних слів Мельничука»
-а, -е. 1) Який вимагає беззастережного підпорядкування, реагування, виконання; наказовий. •• Імперативний мандат — обов'язковий до виконання наказ ви... смотреть
НАКАЗО́ВИЙ (про голос, тон, команду тощо — який містить у собі наказ); ІМПЕРАТИ́ВНИЙ книжн. (який вимагає беззастережного підпорядкування, реагування, ... смотреть
ад'єктивфілос., екон.1. який вимагає беззастережного пiдпорядкування, реагування, виконання2. (грам.) наказовийимперативный
-а, -е.1》 Який вимагає беззастережного підпорядкування, реагування, виконання; наказовий.Імперативний мандат — обов'язковий до виконання наказ виборці... смотреть
[imperafywnyj]прикм.imperatywny
Наказовий, обов'язковий, конечний, остаточно, невідклично, див. категорично
рос. императивный (латин. ітрегаїтіз) — 1. Владний, наказовий. 2. У юриспруденції — не дає можливості вибору.
Imperative, obligatory; (що містить наказ) authoritative, peremptory
імперативний (лат.) владний, наказовий; - імперативний мандат
mandatory, imperative, peremptory, requiring
Імперати́вний, -на, -не
(тон) наказовий, зверхній, владний.
імперати́вний прикметник
императивный
peremptory mandamus
imperative mandate
обов'язковий до виконання наказ виборців своєму депутату.
mandatory requirement.
imperative character