БЕНЕДИКТИНЦІ

бенедикти́нці (лат. benedictini) католицький чернечий орден, заснований близько 530 р. Бенедиктом Нурсійським в Італії. Жіноче відгалуження ордену – бенедиктинrи.

Смотреть больше слов в «Словнику іншомовних слів Мельничука»

БЕНЕТИТИ →← БЕНГАЛО

Смотреть что такое БЕНЕДИКТИНЦІ в других словарях:

БЕНЕДИКТИНЦІ

БЕНЕДИКТИ́НЦІ, ів, мн. (одн. бенедикти́нець, нця, ч., бенедикти́нка, и, ж.).Католицький чернечий орден, заснований в Італії на початку VI ст. Бенедикто... смотреть

БЕНЕДИКТИНЦІ

(лат.) найстаріший чернечий римо-католицький орден, заснований близько 530 року Бенедиктом Нурсійським у монастирі Монте-Кассіно (Італія). Статут ордену вимагав постійного перебування в монастирі, обов'язкової молитви (7 разів на добу) та ін. Найбільшого впливу в католицькій церкві орден Б. досяг у 10-11 ст. З 13 ст. монастир Б. існував у Києві. Жіноче відгалуження ордену - бенедиктинки.... смотреть

БЕНЕДИКТИНЦІ

-ів, мн. Католицький чернечий орден, заснований близько 530 р. в Італії.

БЕНЕДИКТИНЦІ

-ів, мн. Католицький чернечий орден, заснований близько 530 р. в Італії.

БЕНЕДИКТИНЦІ

Бенедикти́нці, -ців, -цям

T: 104