АРБІТР

арбі́тр (франц. arbitre, від лат. arbiter – посередник) 1. Посередник, що його обирають сторони за взаємною згодою або в передбаченому законом порядку з метою розв’язання спору. 2. Службова особа, що розв’язує майнові спори між підприємствами, установами й організаціями. 3. Член арбітражу. 4. Суддя в спортивному змаганні.

Смотреть больше слов в «Словнику іншомовних слів Мельничука»

АРБІТРАЖ →← АРАХНОЛОГІЯ

Смотреть что такое АРБІТР в других словарях:

АРБІТР

АРБІ́ТР, а, ч.Посередник, суддя, до якого звертаються для розв'язання спорів, що не підлягають судовому розглядові; третейський суддя.Андрій якось непо... смотреть

АРБІТР

АРБІ́ТР (суддя у справах розв'язання спорів, що не підлягають судовому розглядові), ТРЕТЕ́ЙСЬКИЙ СУДДЯ, ПОСЕРЕ́ДНИК (той, хто сприяє примиренню ворогую... смотреть

АРБІТР

-а, ч. 1) Посередник, суддя, до якого звертаються для розв'язання суперечок, що не підлягають судовому розглядові; третейський суддя. 2) Програмно-тех... смотреть

АРБІТР

-а, ч. 1》 Посередник, суддя, до якого звертаються для розв'язання суперечок, що не підлягають судовому розглядові; третейський суддя.2》 Програмно-тех... смотреть

АРБІТР

АРБІТР – РЕФЕРІАрбітр, -а. 1. Посередник, третейський суддя тощо. 2. Суддя в спортивних змаганнях.Рефері, невідм., ч. Суддя в спортивних змаганнях – пе... смотреть

АРБІТР

рос. арбитр (фр. arbitre, від латин. arbiter — посередник) — 1. Службова особа, котра розв'язує майнові спори (претензії) між суб'єктами підприємницької діяльності, установами, організаціями. 2. Суддя-член арбітражного суду. 3. Посередник, визначений (обраний) договірними сторонами для розв'язання майнових спорів (претензій). 4. Суддя на спортивних змаганнях.... смотреть

АРБІТР

арбітр; ч. (фр., від лат., посередник) 1. Посередник, що його обирають сторони за взаємною згодою або в передбаченому законом порядку з метою розв'язання спору. 2. Службова особа, що розв'язує майнові спори між підприємствами, установами й організаціями. 3. Член арбітражу. 4. Суддя в спортивному змаганні.... смотреть

АРБІТР

ім arbiter; arbitrator; judge; [спорт] referee; umpire • призначати ~а to appoint an arbitrator (a judge etc) • неупереджений ~ impartial (unbias/sed) arbitrator (judge etc) • одноосібний (єдиний) ~ sole arbitrator... смотреть

АРБІТР

імен. чол. роду, жив.арбитр

АРБІТР

арбітр ім. arbitrator відвід \~a challenge to an arbitrator;дискваліфікація \~a disqualification of an arbitrator; обов'язки \~a functions / duties of an arbitrator;... смотреть

АРБІТР

[arbitr]ч.arbiter

АРБІТР

(суддя для розв'язання суперечок) посередник, (у спортивних іграх) суддя, (переважно в боксі) рефері// третейський суддя.

АРБІТР

Суддя, розсудник, посередник, див. рефері

АРБІТР

Arbiter, arbitrator; спорт. umpire, referee

АРБІТР

【阳】 仲裁人, 公断人

АРБІТР

adjudicator, daysman, judge, laudator, moderationor, referee

АРБІТР

Арбі́тр, -тра; арбі́три, -трів

АРБІТР

Dommer, kampdommer, kampleder

АРБІТР

арбі́тр іменник чоловічого роду, істота

АРБІТР

Dommer, kampleder

АРБІТР

-а m arbiter, sędzia

АРБІТР

arbiter; arbitrator.

АРБІТР

посередник, суддя.

АРБІТР

არბიტრი, მსაჯი

АРБІТР

арбітр, -а

АРБІТР

арбитр

T: 139