ФОНІКА

фо́ніка (від грец. φωνέω – вимовляю, звучу) звукова організація поетичної мови; засоби, які надають віршованій мові милозвучності, посилюють її емоційність і виразність.

Смотреть больше слов в «Словнику іншомовних слів Мельничука»

ФОНАСТЕНІЯ →← ФОНІЗМ

Смотреть что такое ФОНІКА в других словарях:

ФОНІКА

ФО́НІКА, и, ж.Виразові звукові засоби, які надають мові, насамперед віршованій, милозвучності, підсилюють її емоційність і виразність.“Спіраль” [вірш С... смотреть

ФОНІКА

-и, ж. Виражальні звукові засоби, які надають мові, насамперед віршованій, милозвучності, підсилюють її емоційність і виразність.

ФОНІКА

фоніка; ж. (гр., вимовляю, звучу) звукова організація поетичної мови; засоби, які надають віршованій мові милозвучності, посилюють її емоційність і виразність.... смотреть

ФОНІКА

-и, ж. Виражальні звукові засоби, які надають мові, насамперед віршованій, милозвучності, підсилюють її емоційність і виразність.

ФОНІКА

імен. жін. родуфоника

ФОНІКА

фо́ніка іменник жіночого роду

ФОНІКА

лингв.; муз. фоника

T: 139