УЛЬТИМАТИВНИЙ

ультимати́вний рішучий, категоричний, що має характер ультиматуму.

Смотреть больше слов в «Словнику іншомовних слів Мельничука»

УЛЬТИМАТУМ →← УЛУС

Смотреть что такое УЛЬТИМАТИВНИЙ в других словарях:

УЛЬТИМАТИВНИЙ

РІШУ́ЧИЙ (про вимогу, наказ, тон і т. ін.), КАТЕГОРИ́ЧНИЙ, ТВЕРДИ́Й, БЕЗАПЕЛЯЦІ́ЙНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, УЛЬТИМАТИ́ВНИЙ, НАВА́ЖЛИВИЙ заст. Я переконував с... смотреть

УЛЬТИМАТИВНИЙ

УЛЬТИМАТИ́ВНИЙ, а, е.Який має характер ультиматуму; категоричний.[Балтієць:] Наша делегація у Бресті відповіла..: “.. ми негайно підписуємо подану нам ... смотреть

УЛЬТИМАТИВНИЙ

ультимати́вний[ул'тиематиўнией]м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

УЛЬТИМАТИВНИЙ

[ul'tymatywnyj]прикм.ultymatywny

УЛЬТИМАТИВНИЙ

рос. ультимативный рішучий, категоричний, беззаперечний, обов'язковий до виконання, здійснення, що має характер ультиматуму.

УЛЬТИМАТИВНИЙ

-а, -е. Який має характер ультиматуму; категоричний.

УЛЬТИМАТИВНИЙ

ад'єктивультимативный

УЛЬТИМАТИВНИЙ

ультимативний рішучий, категоричний, що має характер ультиматуму.

УЛЬТИМАТИВНИЙ

-а, -е.Який має характер ультиматуму; категоричний.

УЛЬТИМАТИВНИЙ

{ултиемати́ўнией} м. (на) -ному/-нім, мн. -ні.

УЛЬТИМАТИВНИЙ

Ультимати́вний, -на, -не

УЛЬТИМАТИВНИЙ

(тон) категоричний, безапеляційний, крутий.

УЛЬТИМАТИВНИЙ

ультимати́вний прикметник

T: 121