Смотреть больше слов в «Словнику іншомовних слів Мельничука»
НАСТОЯ́ТЕЛЬ (управитель чоловічого монастиря); ІГУ́МЕН (у православній церкві); АБА́Т (у католицькій церкві); ПРІО́Р (невеликого католицького монастиря... смотреть
імен. чол. роду, жив.рел., екон.у православнiй церквi - управитель чоловiчого монастиряигумен
ігу́мен[ігумеин]-на, м. (на) -нов'і /-н'і, мн. -ние, -н'іў
[ihumen]ч.igumen, ihumen реліг.
-а, ч. Настоятель православного монастиря; духовний сан монахів.
1. Звання, яке надають заслуженим ієромонахам та настоятелям монастирів; 2. Особа, що отримала це звання; настоятель; намісник
церк.Father Superior (of a monastery), hegumen
ігумен; ч. (гр., той, що веде, йде попереду) у православній церкві титул управителя або заступника управителя монастиря.
отець-ігумен, настоятель, отець-настоятель, старший чернець, архимандрит, (католицький) абат; жм. гумен.
-а, ч. Настоятель православного монастиря; духовний сан монахів.
-а m ihumen, przeor (przełożony klasztoru męskiego w Kościele wschodnim)
Церковний сан настоятеля чоловічого монастиря
{ігу́меин} -на, м. (на) -нові /-ні, мн. -ние, -ніў.
Ігу́мен, -на; -мени, нів
ігу́мен іменник чоловічого роду, істота
lat. hegumenигумен
церк. игумен
ігумен, -а
Игумен