Смотреть больше слов в «Словнику іншомовних слів Мельничука»
БОГОМО́ЛЕЦЬ (той, хто ходить на богомілля), ПРОЧА́НИН, ПАЛО́МНИК, ПІЛІГРИ́М книжн., заст., КАЛІ́КА заст. (той, хто ходить по святих місцях, або мандрів... смотреть
ПІЛІГРИ́М, а, ч., книжн., заст.1. Паломник.Воліла б вона бути похованою романтично .. Щоб ішли тоді до неї, романтичної таврійської святої, вродливі мо... смотреть
-а, ч., книжн. 1) Паломник, прочанин, мандрівний богомолець, який іде на поклоніння до святих місць. 2) перен. Мандрівник, подорожній.
імен. чол. роду, жив.заст.пилигрим
пілігри́м[п'іл'ігрим]-ма, м. (на) -мов'і/-м'і, мн. -мие, -м'іy
пілігрим; ч. (старонім., з іт., від лат., чужоземець, чужинець) 1. Паломник, прочанин; богомолець, який іде на поклоніння до святих місць. 2. перен. Мандрівник, подорожній.... смотреть
-а, ч. , книжн. 1》 Паломник, прочанин, мандрівний богомолець, який іде на поклоніння до святих місць.2》 перен. Мандрівник, подорожній.
[pilihrym]ч.pielgrzym
Прочанин, (вона) прочаниця, див. странник
церк., перен.pilgrim
див. подорожній
ист.; перен. пилигрим; паломник (странствующий богомолец)
{пілігри́м} -ма, м. (на) -мові/-мі, мн. -мие, -міy.
Пілігри́м, -ма; -гри́ми, -мів
пілігри́м іменник чоловічого роду, істота рідко
пілігрим, -а