ОРБІТА

орбі́та (лат. orbita, від orbis – коло) 1. Траєкторія руху одного небесного тіла або космічного корабля, апарата відносно іншого. 2. Очна ямка, кісткова порожнина, в якій міститься очне яблуко. 3. Переносно – коло, сфера дії, поширення чого-небудь.

Смотреть больше слов в «Словнику іншомовних слів Мельничука»

ОРГІЯ →← ОРАТОРІЯ

Смотреть что такое ОРБІТА в других словарях:

ОРБІТА

ОРБІ́ТА, и, ж.1. астр. Шлях руху небесного тіла, штучного супутника Землі, орбітальної станції і т. ін. у космічному просторі навколо іншого тіла.Призн... смотреть

ОРБІТА

-и, ж. 1) астр. Шлях руху небесного тіла – штучного супутника Землі, орбітальної станції і т. ін. у космічному просторі навколо іншого тіла. Орбіта Юп... смотреть

ОРБІТА

1) orbitгеостаціонарна орбіта — geostationary orbitземна орбіта — earth orbitнавколоземна орбіта — near-earth (circumterrestrial, circumterraneous) orb... смотреть

ОРБІТА

-и, ж. 1》 астр. Шлях руху небесного тіла – штучного супутника Землі, орбітальної станції і т. ін. у космічному просторі навколо іншого тіла. Орбіта Ю... смотреть

ОРБІТА

виво́дити / ви́вести на орбі́ту кого. Створювати комусь необхідні умови для досягнення успіхів у чому-небудь. Небагато хто знає, якою ціною це дається — вивести спортсмена на найвищу орбіту (З газети). о́чі ма́ло (як) не ви́скочать (не виска́кують) з голови́ (з орбі́т, з ло́ба і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось дуже пильно, напружено, збуджено і т. ін. дивиться на кого-, що-небудь. — У мене очі мало з голови не вискочать, так призираюся, щоб вицілити йому (ведмедеві) просто під ліву лопатку (І. Франко); — Солдат!..— рявкає, схоплюючись, лейтенант, і очі мало не вискакують йому з орбіт (П. Колесник).... смотреть

ОРБІТА

імен. жін. роду1. (астр.) шлях руху небесного тiла, штучного супутника землi, орбiтальної станцiї2. (перен.) межi, сфера поширення, впливу, дiяльностi... смотреть

ОРБІТА

ОРБІ́ТА анат. (заглибина, в якій міститься очне яблуко), ОЧНИ́ЦЯ, О́ЧНА Я́МКА, О́ЧНА ЗАПА́ДИНА рідко. Аркан туго стягнув шию (Остапа). Очі мало не вилі... смотреть

ОРБІТА

орбіта; ж. (лат., від коло) 1. астр. Траєкторія руху руху небесного тіла, штучного супутника Землі, орбітальної станції і т.ін. у космічному просторі навколо іншого тіла. 2. перен. Межі, сфера поширення, впливу, діяльності і т. ін. кого-, чого-небудь. 3. анат. Заглибина, в якій міститься очне яблуко; очна ямка.... смотреть

ОРБІТА

【阴】1) 天 轨道Вивести на орбіту 把…送上轨道; 把…射入轨道3) 眼窝, 眼眶

ОРБІТА

орбі́та[оурб’іта]-тие, д. і м. -т'і

ОРБІТА

[orbita]ж.orbita

ОРБІТА

(плянети) шлях; (діяльности) сфера, межі; АН. очна ямка.

ОРБІТА

Орбі́та, -ти, -ті; -бі́ти, -бі́т

ОРБІТА

1) астр.; перен. орбита 2) анат. глазница, орбита

ОРБІТА

Bane, omløbsbane

ОРБІТА

орбі́та іменник жіночого роду

ОРБІТА

{оурбі́та} -тие, д. і м. -ті.

ОРБІТА

астр.; физ. орбита

ОРБІТА

ორბიტა

ОРБІТА ГРАФА

орбита графа

T: 32