НОМІНАТИВ

номінати́в [лат. (casus) nominativus] називний відмінок.

Смотреть больше слов в «Словнику іншомовних слів Мельничука»

НОМІНАЦІЯ →← НОМІНАЛЬНИЙ

Смотреть что такое НОМІНАТИВ в других словарях:

НОМІНАТИВ

НОМІНАТИ́В, у, ч., лінгв.Називний відмінок.

НОМІНАТИВ

[nominatyw]ч.nommatyw грам.

НОМІНАТИВ

-у, ч., грам. Називний відмінок.

НОМІНАТИВ

номінатив; ч. (лат.) називний відмінок. Див. також: аблатив, акузатив, вокатив, датив, елатив, ергатив, локатив, партітив

НОМІНАТИВ

імен. чол. родуноминатив

НОМІНАТИВ

(грам.) називний відмінок

НОМІНАТИВ

-у, ч. , грам. Називний відмінок.

НОМІНАТИВ

номінати́в іменник чоловічого роду

НОМІНАТИВ

номінатив, -а

T: 85