Смотреть больше слов в «Словнику іншомовних слів Мельничука»
НОБІЛІТЕ́Т, у, ч.У Стародавньому Римі – привілейована замкнута правляча верхівка рабовласницького класу, представники якої займали всі найвищі державні... смотреть
нобілітет; ч. (лат., знать) у Стародавньому Римі - прошарок знатних людей, які виконували магістратури (займали вищі державні посади); спочатку до нього належали тільки патриції, а в період республіки - і плебейська знать. На межі 3-2 ст. до н. е. коло знаті (нобілів) складало 20 патриціанських і 30 плебейських сімей. Склад і привілеї Н. не визначались законом — вони базувались на традиціях і громадській думці. Крах Республіки (1 ст. до н. е.) став крахом Н. - в епоху Імперії зникли привілеї знаті і псевдопоняття нобілітет Див. також: аристократія, магістратура, плебеї... смотреть
-у, ч. У Стародавньому Римі – привілейована замкнута правляча верхівка рабовласницького класу, представники якої обіймали всі вищі державні посади.
-у, ч. У Стародавньому Римі – привілейована замкнута правляча верхівка рабовласницького класу, представники якої обіймали всі вищі державні посади.
[nobilitet]ч.nobilitet
нобіліте́т іменник чоловічого роду
нобілітет, -у
імен. чол. роду, тільки одн.іст.нобилитет