НАТУРФІЛОСОФІЯ

натурфілосо́фія (від лат. natura – природа і філософія) система уявлень про природу, переважно умоглядних, яка прагнула дати всеохоплюючу картину світу, але, не маючи для цього відповідних наукових даних, заміняла невідомі тоді їй дійсні зв’язки явищ ідеальними, фантастичними зв’язками. Виникла ще в античності, але особливого розвитку досягла у 17–18 ст.

Смотреть больше слов в «Словнику іншомовних слів Мельничука»

НАТЮРМОРТ →← НАТУРАЛЬНИЙ

Смотреть что такое НАТУРФІЛОСОФІЯ в других словарях:

НАТУРФІЛОСОФІЯ

НАТУРФІЛОСОФІЯ (від лат. natura - природа) - філософське умоглядне вчення про природу як цілісність. Термін "Н." введений у філософський обіг стоїками (Сенека). Як зміст поняття Н., так і її відношення до філософії та науки про природу, а також самі межі між природознавством і Н. історично змінювалися. Найвагомішу роль Н. відігравала в Античності, де вона була першою історичною формою філософії, а також основою теоретичного осмислення природи. В межах Н. було висунуто низку важливих для історії науки гіпотез про будову Всесвіту та структуру матерії - атомістична гіпотеза, ідеї заперечення пустоти та безконечної подільності речовини тощо. По суті, філософія досократиків не йшла далі Н., внаслідок чого Аристотель мав певні підстави називати їх "фізіологами", тобто тими, що "писали про природу". В Середні віки, коли філософія виступає здебільшого як теологія, Н. зникає з філософського обрію і відновлюється в епоху Відродження, розвиваючись переважно на ґрунті ідей пантеїзму та гілозоїзму. В працях Луганського, Бруно, Коперніка, Помпонацці та інших мислителів створюється нова, пантеїстична картина світу, в якій природа, хоч ще і не отримала самостійної і самоцінної значущості, проте прирівнюється до Бога, що створило передумови для усунення, зрештою, Бога з природи і надання їй знову статусу суверенності та самодостатності. Становлення класичного природознавства у Новий час усталило нові еталони і норми обґрунтування знання, серед яких визначальну роль відіграє вимога експериментального підтвердження наукових гіпотез і теорій. Од цього часу Н. втрачає свій позитивний потенціал у розвитку наукового знання С. проби з допомогою Н. узагальнити досягнення сучасного природознавства, подолати кризові ситуації в певних галузях природознавства та вирішити складні наукові проблеми, тобто спроби підмінити точні конкретно-наукові методи загальними філософськими положеннями, наштовхуються на принципово непереборні труднощі, оскільки сам натурфілософський підхід вичерпав свої можливості в дослідженні природи.Ф. Канак... смотреть

НАТУРФІЛОСОФІЯ

НАТУРФІЛОСО́ФІЯ, ї, ж.Філософське вчення, що умоглядно пояснювало природу, яку розглядало в її цілісності; філософія природи.Філософські побудови систе... смотреть

НАТУРФІЛОСОФІЯ

натурфілософія; ж. (лат., природа і філософія) система уявлень про природу, переважно умоглядних, яка прагнула дати всеохоплюючу картину світу, але, не маючи для цього відповідних наукових даних, заміняла невідомі тоді їй дійсні зв'язки явищ ідеальними, фантастичними зв'язками. Виникла ще в античності, але особливого розвитку досягла у 17-18 ст.... смотреть

НАТУРФІЛОСОФІЯ

-ї, ж. Учення, що намагалося дати систему знань про природу, побудовану не на дослідних даних, а на абстрактних, відірваних від практики умовиводах; ф... смотреть

НАТУРФІЛОСОФІЯ

імен. жін. роду, тільки одн.політ.натурфилософия

НАТУРФІЛОСОФІЯ

-ї, ж. Учення, що намагалося дати систему знань про природу, побудовану не на дослідних даних, а на абстрактних, відірваних від практики умовиводах; фі... смотреть

НАТУРФІЛОСОФІЯ

Натурфілосо́фія, -фії, -фією

НАТУРФІЛОСОФІЯ

натурфілосо́фія іменник жіночого роду

T: 121